Безбар’єрний простір як нова державна соціальна ініціатива

Анотація

У статті проаналізовано безбар’єрний простір як нову державну соціальну ініціативу. З’ясовано, що створення безбар’єрного простору є важливим пріоритетом соціальної політики. Метою дослідження є аналіз загальних аспектів реалізації безбар’єрного простору на особистісному та державному рівнях відповідно до головних напрямів безбар’єрності.
Схарактеризовано безбар’єрність як загальний підхід до формування, а також упровадження державної політики з метою забезпечення безперешкодного, рівного та вільного доступу усіх соціальних груп населення до різних сфер життєдіяльності. Наголошено, що стратегія безбар’єрності базується на ідеях толерантності, гуманізму та емпатії; на основах реалізації гендерної компоненти рівності; стратегії соціальної інклюзії (і у тому числі освітньої інклюзії); соціальної відповідальності тощо. У дослідженні визначили, що досягненню суспільної безбар’єрності сприяють дотримання принципів гендерної рівності, збільшення соціальної ролі альтернативної додаткової комунікації, усунення перешкод в отриманні соціальних послуг, що підсилюють захищеність сімей з дітьми (послуги «муніципальна няня», раннього втручання, спрощення процедури усиновлення тощо). Наголошено на ключовому значенні створення безбар’єрного простору для ветеранів та ветеранок (соціальна програма «Помічник ветерана», проєкт «Соціальне відновлення», діяльність фахівців із соціального супроводу тощо). Освітня безбар’єрність досягається шляхом успішної імплементації інклюзивної освіти, послуги «Університет третього віку», послуги ваучера на навчання, діяльності безпечних для дитини просторів тощо. Ініціатива «Бізнес без бар’єрів» допомагає реалізації економічній безбар’єрності. Інформаційна безбар’єрність реалізована через спеціальний інформаційний простір для усіх громадян (використання адаптивних інструментів для комунікації). Фізична безбар’єрність передбачає подолання архітектурних бар’єрів. Створення цифрового середовища онлай-послуг (мобільних застосунків державних інституцій, а також застосунків, що забезпечують соціальну безпеку, надають соціальну допомогу, послуги тощо) є важливим аспектом реалізації цифрової безбар’єрності.