Розвиток самосвідомості особистості проєктивними методами

Анотація

У статті досліджено роль самосвідомості як ключового чинника внутрішньої цілісності особистості в контексті сучасної психологічної практики. Розглянуто проєктивні методи як інструменти доступу до несвідомих структур психіки, що визначають індивідуальні патерни сприйняття, мотивації та поведінки.
На основі історико-психологічного аналізу окреслено етапи становлення проєктивного підходу у межах психоаналітичної (Г. Роршах, Г. А. Мюррей, Л. К. Франк, К. Г. Юнг), гуманістичної (К. Р. Роджерс), екзистенційної (І. Д. Ялом) та соціально-інтеракціоністської (Дж. Г. Мід) парадигм. Виокремлено значущість методу активного соціально-психологічного пізнання Т. С. Яценко як вітчизняної авторської моделі роботи з метафорично-образними проєкціями у контексті глибинної психодинаміки. Представлено фотодуальний метод як новітню модифікацію проєктивного підходу, що ґрунтується на механізмах проєктивної рефлексії та спрямований на екстеріоризацію потреб, внутрішніх конфліктів, субособистісних та архетипових проявів для їх подальшої усвідомленої інтрапсихічної консолідації. Обґрунтовано ефективність методу в активізації внутрішньої рефлексії, ідентифікації конфліктуючих векторів розвитку, їх узгодженні та гармонізації структури самосвідомості. Визначено перспективи подальших емпіричних досліджень, а також розробки методичних рекомендацій щодо інтеграції фотодуального підходу в широку психологічну практику – освітній процес, профорієнтацію, психологічне консультування та психотерапевтичну роботу. Акцентовано потенціал методу у підтримці особистісної зрілості, внутрішньої адаптивності та розвитку суб’єкта в умовах сучасних життєвих викликів. Окрему увагу приділено взаємозв’язку глибини терапевтичного ефекту з рівнем індивідуальної рефлексивної спроможності, що відкриває перспективу персоналізованого застосування методу у процесі психологічного супроводу. Метод виявляє потенціал до формування нової парадигми візуально-асоціативної роботи з самосвідомістю, що потребує подальшого осмислення в межах міждисциплінарного наукового діалогу.