Зовнішні чинники як передумова феноменологічного формування наукового світогляду студентів в університетах Наддніпрянщини

Анотація

Дослідження присвячене проблемі формування наукового світогляду студентів через призму різних наукових напрямів. Висвітлення історико-педагогічного контексту означеної проблеми виокремлює актуальність її вивчення. Використання системно-структурного аналізу дозволяє систематизувати предметні аспекти на основі принципів єдності та цілісності.
Мета статті – аналіз зовнішніх чинників формування наукового світогляду студентів у контексті педагогічного та історіософського аспектів становлення вітчизняної освіти.
Здійснено перегляд заявленої проблеми з погляду комплексної системи зовнішніх та внутрішніх взаємодій, що кристалізувалися на рівні зовнішньо-детермінантного впливу, який став передумовою феноменологічного формування: історичних взаємодій, соціокультурних (космополітичних) взаємодій, галузево-нормативних взаємодій, загально-інституційні аспекти взаємодій та педагогічний аспект взаємодій. Академічна спільнота віддзеркалює свої світоглядні позиції у відношенні до соціально-політичного ладу. З історико-педагогічної перспективи, принцип побудови системи освіти на основі принципу наступності сприяв формуванню цілісної мережі освітніх закладів, де навчання мало перетворити вихованця в студента. За такої побудови освітньої системи університет вважався вершиною навчально-наукової ієрархії, тому феноменологічне формування на особистісному рівні здійснювалося в атмосфері академічних умов. Досліджено період першої та другої половин ХІХ століття створення та діяльності університетів Наддніпрянської України, а також вплив промислового перевороту на освіту та розвиток продуктивних сил. Навчання в університетах викликало активну співпрацю, що призвела до структурних змін на факультетах та розвитку студентоцентрованих наукових проєктів.
Тривала історія розвитку вітчизняної освіти стала вихідною точкою для формування усвідомленої інтелігенції, яка сприяла просвітницькому рухові в різних регіонах. Завдяки результативній співпраці науково-педагогічного колективу зі студентством складалася єдина структура академічного прогресу, що вражала просвітницьким духом широкі маси суспільства. Наукові товариства відігравали ключову роль у формуванні світогляду студентів, а співпраця між академічними центрами зміцнила наукові зв’язки, розширивши їх вплив за межі рідних територій.